А мене покликали дороги
В березневу прохолодну ніч.
Стелиться чумацький шлях під ноги, -
Тут я із безмежжям віч-на-віч.
Мо’ гаряча кров нуртує в жилах,
Прокладає шлях серед степів.
Гулива гора мене зустріла
Шелестінням стриманим дубів…
[b]Приспів:[/b]
Гей-бо, друзі-козаки,
Погуляєм залюбки.
Застоялись добрі коні,
Застоялись на припоні.
Засідлаємо – і в путь,
Слава й подвиги нас ждуть!
Та в мені кричить козацька пісня,
У затерплу пам’ять б’є крилом.
І тоді стає у місті тісно
І мені, і пісні – нам обом.
Ясно чую – коні за Cулою,
Князя ждучи, чисту воду п’ють…
В’януть буйні трави під ордою,
Коні у багряний світ іржуть.
[b]Приспів.[/b]
…Проминули козаки заплаву
Через міст – і ось він, Білий Яр
…Прогули машини на Полтаву
Сніг криваво дише в світлі фар.
Знов пливуть у мареві гетьмани
І кричать нечутно – не забудь!
Про страшні турецькі ятагани,
Про неволю й славу – не забудь!
[b]Приспів.[/b]
Повертаюсь в місто. Тільки знаю –
Щось в мені відтерпло, ожило.
Як гукнуть отамани – рушаю
Під високе, праведне крило.
Лиш коня ще треба напоїти
Та зібрати хлопців – шлях гуде!
Білий Яр свій треба боронити
Й Україну, час коли прийде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727102
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2017
автор: Галина Будянська