Цілує проміння ще заспане гі́лля,
А вітер колише-гойдає його.
Під бруньками спить у задумі те зілля,
А сонце цілує і пестить його.
Цілує проміння, гойдає те гі́лля,
Колише весняний хлопчак вітровій.
Розлилось довкола річок водопілля,
Весна вже іде у мій край, у мій дім.
На сонячних струнах і серце заграє,
До неба аж злине співочий розмай.
Пташки повертають до рідного краю,
На крилах й весну принесуть у цей рай.
Війнув понад полем хлопчак-вітерець,
А сонце розсипле проміння.
Малює весну на мольберті творець,
Її світанкове бриніння.
© Тетяна Гриндула 18 березня (22 год. 35 хв.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727112
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.04.2017
автор: Гриндула Тетяна