[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nmrgtqT4AXc
[/youtube]
Бувають люди, наче стіни..
Нічим не зможеш їх пробить.
Нащо робити з них руїни?
Нічим не зможеш оживить.
У них свої тверді закони,
Глуха душа й недобача.
У них на все є заборони,
Якщо не так - навтікача.
Нащо багаття шевелити,
Тут попіл вітер вже розніс.
Вогонь, чи варто знов палити,
Коли колючий терен зріс?
Хіба наповниш чимось пустку?
Не намагайтеся - дарма.
Не піддавайтесь тільки смутку:
Не буде сонця, де пітьма.
Та ми усе чогось чекаєм:
І знову стукаєм в граніт,
Хоч добре ми про це всі знаєм:
Хіба на них зійшовся світ?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727131
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2017
автор: Н-А-Д-І-Я