Чи бачили колись таку людину,
Щоб серед натовпу заклякла,
І - на коліна, наче зламаний паяц,
Долонями схопившись за лице -
Бо спогад, спогад геть давнезний
Зненацька і незвідки, ніби струмом,
Позбавив сил життя й пече,
Нутро шматає той пекучій біль,
Ім'я якому - позабутий сором?
Він скаженіє мовчазним вогнем,
Невидимий байдужим перехожим -
Лютує, як новий, як щойно народився,
Мов щойно скоєний, ятрить...
Ви бачили колись таку людину?
Ні? Я теж.
Проте ви бачили таку людину,
В якій п'є сльози чорна ніч,
Коли ніхто не дивиться, коли
Підступний сон покине жорстку постіль,
А прийде душне, болісне безсоння,
І приведе з собою Невиправне -
То час тортур, страшний самотній час...
Таку людину бачив кожен з нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727150
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.04.2017
автор: Лісник