Я хочу туди, де літають орли.
Де сонце так вічно спішить.
Мене підганятимуть східні вітри,
я йтиму вперед і зловлю оту мить.
Ту мить, що про неї так тихо шепочуть,
і що знаходять лише одиниці.
Її безкінечно впіймати всі хочуть,
й не бачать, що все життя їхнє - миті...
А я, все ж, ітиму і, може, досягну мети.
І, може, зупиняться східні вітри.
Вдихну повні груди, наповню вітрила,
Я маю незламні, незламнії крила!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727183
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2017
автор: Марія Микуляк