Проклюнулась м’ята побіля вікна,
Студеним, затяжливим сном полонена.
Зігріла теплом її ненька-весна.
І ось розтулились долоньки зелені.
Я бачила диво, як м’ята моя
Краплини роси обережно тримала
І сонце, немов золотого коня,
Уранці з долоньок отих напувала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727359
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2017
автор: Ніна Багата