Ловіть текст із циклу #11. Ніколи не писав текст у відповідь, але якось сталося. Читаємо оригінал, а потім і мої #Вірші_в_КУТочку. Але не навпаки:)
НЕ НАВПАКИ
Торкаюся пальцями клавіш холодних, співаю знайомі слова.
Чи також шукатимеш зірку за обрієм, як то виглядатиму я?
Чи в календарі всі ті дні повикреслюєш? Колись же чекання мине,
Чи тими ночами самотньо-безсонними знову згадаєш мене?
Бо мої страхи - то всього лише острахи, різного вчило життя,
Бо мої тривоги - то тільки підозри, що кане усе в небуття,
Бо мої надії посохли по осені - ти повернув їм життя,
Бо в тої троянди слабкі іще корені, та вже їх вхопила земля.
Торкаєшся пальцями струн металевих, виконуєш перші рядки,
Якщо ти повинен забути про мене - від того ніяк не втекти,
Якщо ж тобі доля звела на долоні зі мною суміжні стежки,
То так цьому й бути. Крізь час і крізь відстань, та разом, а не навпаки.
©Іра Б.
***
Не навпаки II
Торкаюся пальцями струн холодних,
Співаю знайомі слова.
Знову шукаю ту зірку за обрієм,
Про яку ти казала мала.
В своїм календарі я дні повикреслюю.
Коли ж то чекання мине?!
Беру олівець чи ручкою, і хрестиком
Руйную чекання німе.
Ночами самотніми, навіть безсонними
Знову згадаю тебе.
Місто заснуло. Залишились спогади.
До крові затиснув баре.
Торкаючись пальцями струн металевих,
Виконую перші рядки.
Крізь відстань і час ми разом з тобою
Сьогодні, й на довгі роки.
©Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727412
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2017
автор: Kukhta Bohdan