[b] КОЛИШНІ[/b]
І світ навколишній – не вже, а – лиш весна,
Влови́ на спогад – мить – ми такі інші.
Все наче як Любов… Незбещенні вуста
Без дотику богів… Порожні. Переспілі вишні
Й блукальці вір. Цілуємо повітря. Хто ще зна
Про вхоплений світанок в руки? Вищі!
Ми є апостоли безвиході і джерела́ми дна,
А може й позасвітні. Ми – колишні
Лелеки душ, спотрошення зерна...
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]7 квітня 2017 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727594
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2017
автор: Гай-Нижник Павло