Ой не шуміть ви осокори,
мої задумливі літа,
мої замріяні простори,
з яких колись у вись злітав...
Як рідного приймало небо –
земна десь куля унизу,
так вільно над життя сонетом
ширяв в прозору бірюзу...
Гніздечко рідне з голубами
не відпускало вдаль злетіть –
дивились знизу очі Мами,
ловив мій погляд сірий кіт...
Плела вже доля ті дороги,
що ними я пройшов тепер.
О, Батьківщиноньки пороги –
у серці час навік завмер.
07.04.2017р.
Благовіщення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727645
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 07.04.2017
автор: Променистий менестрель