Знов любуюся цвітом вишневим,
в котре з ним, мов народжуюсь знов.
Тож в майбутнє закинув я невід –
весно мила, моя ж бо – агов!
Серце радісно світ обіймає,
з вами квітну, дерева мої.
Час повторів, час, котрий все знає –
кроки долі під спів солов'їв...
На плоди ви і я у надії –
на спокійне у мирі життя...
Білий цвіт, чи на зло він подіє,
бо весна – то є усміх дитя?
Чом же всім не узятись за руки –
усміхнутись – всім війнам кінець!
Жити в мирі – тяжка є наука?
Всю науку на війни!
Всю науку на вбивство!
Всьому світу не вперше – вінець?
Це наш вибір? До цього прийшли ми?
Ні ж бо! Гонять безумства творці
як телят, віслюків невмолимо –
ПРОТИ СТАНЕМО – МИРУ БОРЦІ!
08.04.2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727816
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.04.2017
автор: Променистий менестрель