Надворі – дива! я просила дощу,
і хто ж то під вікнами плаче?
ні, люба погодо, я не прощу;
а хнюпитись – діло дитяче.
прибрала в кімнаті –
книжки дурнуваті!
та й знову дивлюсь у віконце:
отак і змарнію, сидячи в хаті
до самого завтра. хай буде сонце.
аж ось воно сонце! вилітаю надвір –
а де ж ті граблі, де лопата?
невже поламалися? мамо, не вір,
бо все – так і треба для свята
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727844
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2017
автор: sondag