Сонечко виспалось, руки-проміння з-під пледу
Випхало, встало, розсунуло штори-хмарки.
З’їло пів літри торішнього майського меду
І показало згори свої жовті боки.
Вибігли діти і приступом взяли майданчик.
Вимив пан Дощик ретельно від пилу його.
Небо всміхнулось, останній сіренький баранчик
Хвіст показав йому, втік від проміння погонь.
Котик-муркотик мив лапки - заляпав болотом.
Вітер-підмітер виконував роль рушника.
Сонце вкривало дахи і віконечка злотом.
З долу кидала привіти йому осока.
Сяяли очі дітей, мов коштовне намисто.
Сонце на лиця пускало їм зайців рудих.
Ті танцювали, неначе на сцені артисти,
Вибіг рум'янець, усівся на щічках блідих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727849
Рубрика: Дитячі віршики
дата надходження 08.04.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)