Лист ХІХ століття
(Сонет)
«Вельмишановна й люба панно Інно,
дозвольте з того Вам листа почати,
що змін у мене сталося багато:
я вже не малорос, а українець.
Різниця аж занадто в тім відмінна.
Насправді я Стопенко, не Стопчатов.
Прошу Вас так мене іменувати.
Уродженець я неньки-України.
Отож бо по закінченню ліцею
інакшою я власну долю бачу.
Вже просто так її я не розтрачу.
Люблю Вітчизну я і вмру за неї».
Цей лист пожовклий нині у музеї.
Не малоросам він багато значить.
––––––––––
©Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727954
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.04.2017
автор: Анатолій Загравенко