Годинник стукає тривожно
у грудях терпкої весни…
і абрикоси просяться у сни,
для них, як і для тебе можна,
бо ти одна така, одна – не кожна, –
в очах без фальші й пустоти…
Годинник стукає тривожно
у грудях терпкої весни…
Мені б твоєї висоти,
та я для тебе подорожній,
той, що з’явився так безбожно
і зник, як втрачені листи…
Годинник стукає тривожно…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728057
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2017
автор: Матвійчук