Очима блакитними зелен-барвінку
Дивиться він так уважно навкруг,
Красень синочок весни диво-квітень
Коня свого пастись пускає на луг.
Хоча там травичка ледь-ледь визирає,
Малесенька ще бліда зелень її
Матінку-землю поволі вкриває,
А квітень там вишиє квіти на ній.
Простелить білесеньку він скатертину
Біля черешні старої в саду,
Вже й не розібрать - вона біла чи сива,
Мудрості вишеньку вчить молоду.
Квітневої теплої днини такої
Хочеться радісну пісню співать,
Бо не перестане усіх дивувать
Весна-чарівниця своєю красою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728136
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.04.2017
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський