Свята пустота*


Існує  пустка  в  смерті  почуттів,
мов  від  утрати  кола  горизонту,
немовби  лиха  споглядаєш  контур…
Тут  не  до  радощів,  а  сміху  –  й  поготів.

Але  буває  інша  пустота,
нема  чистіш  за  неї  більш  нічого.
Вона  свята,  як  благодать  від  Бога,
у  ній  лиш  глибина  і  висота!

Я  насолоджуюсь  своїм  життям  в  Криму,
всі  справи  із  турботами  відкинув.
Мені  комфортно  навіть  одному
в  тіснім  кругу  припливів  і  відпливів.

Я  тишу  слухаю  і  сизий  дим  ловлю,
що  зовні  схожий  на  квітучий  верес.
Хай  свідком  буде  всемогутній  Велес,
як  край  цей  неповторний  я  люблю.

А  на  зорі  один  піду  у  гори,
на  відпочинку  десь  скуштую  грушу.
Я  під  собою  відчуваю  сушу,
хоча  навкруг  розкинулося  море.

Кизил  рожевий  з  жадністю  зриваю,
він  ніби  сам  все  ковзає  до  рота.
Мені  іще  й  іще  його  охота,
а  враження,  немов  мандруєш  раєм!

Приляжу  на  вершині,  в  курені,
а  у  душі  все  рівно  зовсім  пусто,
і  тільки  стукіт  серця  окрім  пульсу,
що  я  живий  нагадує  мені…

Здіймаюся  над  світом  метушні,
яка  солодка  радість  упивання!
Спокійно-світла  пустота  мені
наповнення  віщує  прямо  зрання!

07.04.2017

*  Переспів  твору  Євгена  Євтушенка  „Есть  пустота  от  смерти  чувств…“

Евгений  Евтушенко

Есть  пустота  от  смерти  чувств
и  от  потери  горизонта,
когда  глядишь  на  горе  сонно
и  сонно  радостям  ты  чужд.

Но  есть  иная  пустота.
Нет  ничего  ее  священней.
В  ней  столько  звуков  и  свечений.
В  ней  глубина  и  высота.

Мне  хорошо,  что  я  в  Крыму
живу,  себя  от  дел  отринув,
в  несуетящемся  кругу,
кругу  приливов  и  отливов.

Мне  хорошо,  что  я  ловлю
на  сизый  дым  похожий  вереск,
и  хорошо,  что  ты  не  веришь,
как  сильно  я  тебя  люблю.

Иду  я  в  горы  далеко,
один  в  горах  срываю  груши,
но  мне  от  этого  не  грустно,  -
вернее,  грустно,  но  легко.

Срываю  розовый  кизил
с  такой  мальчишескостью  жадной!
Вот  он  по  горлу  заскользил  —
продолговатый  и  прохладный.

Лежу  в  каком-то  шалаше,
а  на  душе  так  пусто-пусто,
и  только  внутреннего  пульса
биенье  слышится  в  душе.

О,  как  над  всею  суетой
блаженна  сладость  напоенья
спокойной  светлой  пустотой  —
предшественницей  наполненья!


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117040708516  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728141
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 10.04.2017
автор: Олександр Мачула