Коли не хочеться земних утіх моєму тілу,
коли душа і серце рвуться стрімко
у напрямку весняної краси,
коли любов'ю сповнені думки, тоді я залюбки
щоразу відмовляюсь від тваринної жаги
аби втонути в голосі твоєму. Пригорни
мене до себе ніжно-міцно. В обіймах задуши,
не відпускай. І ти не йди... Замри...
Нехай хвилини близькості зціляють наші душі,
травмовані бажанням наших тіл.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728166
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2017
автор: Мозговий