Натрапила в фейсбуці на вірш "Не воюють діти царів"
Не воюють діти царів,
Не вмирають за рідну державу,
Не летять у небесну синь,
Не кричать їм: "Героям слава!"
Не болять їм чужі жалі,
Не печуть їм криваві рани,
Не ховаються в бліндажі,
Не лякають московські плани.
Не воюють діти вельмож,
Бо інакше би мир був у світі...
В Україні іде війна...
Гинуть просто нецарські діти!..
© Оксана КУЗІВ "Не воюють діти царів..."
Хіба не ми?
Хіба не ми царів тих наплодили,
Що нас давно сприймають за ослів,
Собі ж – офшори, замки спорудили,
Про статки їх бракує в мові слів?
Хіба не ми їх посадили в крісла,
Дозволивши без трепету брехать,
Повірили в їх святість сліпо, звісно,
І думали, не дійде до гріха.
У Раді , у Верховній, – підла зрада
Від БПП і від «фронтовиків»,
В них «іномарки», наче на параді.
Та це й не дивно: ті ж вони «совки»,
Котрі Вкраїну здавна ґвалтували,
Синам простих – кайдани і Сибір,
Війну у сорок першім влаштували,
Тепер АТО для вигоди собі.
Народ розбрівсь по світу, мов цигани,
Та й здалеку болить йому війна.
Придбала влада й іменні нагани –
Каліцтво й труни – безоплатно нам.
Не царська справа, кажуть, воювати
Чи рахувать останні копійки,
Народжені вони, бач, раювати,
І розтяглось усе це на роки.
Чи ж не пора царів цих викидати
Із теплих крісел, де вони вжились,
І лад усьому в Україні дати.
Сьогодні треба діять - не колись!
8.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728174
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 10.04.2017
автор: Ганна Верес