Нам треба навчитись старе відпускати,
Забути образи, нове розпочати.
Не жити минулим, не жити з минулим
Забути всіх тих, хто про нас вже забули
Не згадуй ніколи про те, що було.
Воно, як той цвіт навесні - відцвіло
Зів'яло як листя сухе восени,
Розвіяло вітром його, навкруги..
З старими образами краще прощатись
На своїх помилках найкраще навчатись
До когось чи чогось не треба звикати
За лічений час цього може не стати
Найкраще вважаю Тепер цінувати,
Теперішнім жити і міцно тримати.
Щоб з днями й роками не стало минулим,
Яким ми страждали і з часом забули
©Ліанна Дмитренко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728220
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.04.2017
автор: Ліанна D