Яка краса! Який тут краєвид!
Єрусалим ще чистий, як сльоза.
З гори Оливної предивний вид.
А тінь біди на місто вже лягла.
Якби згорнули люди у сувій
Тяжкі гріхи й неправедні діла,
Тоді би сили злі програли бій,
й дорога на Голгофу заросла.
Ісус заплакав. Не за себе, ні,
Боліла за людей Його душа.
Єрусалим Він бачив у вогні,
Зотліє місто й піде в забуття.
З гори спустився і зайшов у Храм,
...як на базарі всякого добра...
Такий зчинили крамарі тут гам!
Гешефт іде, що аж стоїть луна.
Барижники, ану відсіля геть!
Господь накаже вас за ці діла
Запам'ятайте ви собі упредь,
Що в Божім Домі дух живе Творця.
Міняйли вийшли. Потім торгаші
виносили насичені тіла.
В мішках несли товар і бариші,
закушували губи до біла.
Оздоровив усіх сліпих й кривих,
Смертельно хворим шанс дав на життя.
Єрусалим стомився і затих
І місяць-серпик вийшов з укриття.
Сади в квітках, неначе справжній рай.
Йому лиш тридцять третя йшла весна.
Комусь щось Юда шемрав употай
І сохла вже на хрест деревина.
Оксана Максимишин-Корабель
10 квітня 2017 р.
Португалія
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728270
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.04.2017
автор: ОксМаксКорабель