Втекла зима, сховалась за горою,
Побігли перші весняні струмки.
Так, ніби, по - жіночому, з журбою,
В берізки наливаються бруньки.
Народжується світ, як в породіллі,
Оте найкраще на землі диття,
Ще може будуть білі заметілі,
Та вже буяє молоде життя.
І зашумить. Зелені вдягне шати
Весняний гай,прилинуть журавлі
І оживуть в селі старенькі хати.
Піднімуть очі вгору від землі.
Поглянуть в небо синє, аж прозоре,
На Дикий Степ, берізку молоду,
І пригадають радощі і горе,
Колись отут було все доладу.
Стоять та не чекають вже нікого,
Стоять, як при дорозі сирота,
Іде весна, співає колискову,
Все як колись,та не вернуть літа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728381
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2017
автор: Віктор Гала