Я належу твоїм миттєвостям…
І це зовсім не прикро мені
За хвилини відверті чуттєвості
Віддала би роки, а не дні .
Коли спогади тануть у вдячності,
Сипле сніг чи квіток пелюстки -
Я щаслива в своїй необачності,
Я читаю свій сум…залюбки.
Я з тобою шум трав, голос неба
Відчуваю , як ніч мовчазна.
А ти пести, як грай, так і треба,
Щоб прокинулась кожна струна.
Терпко, хитко і завжди по-іншому -
Перевдягнене ти божество…
Віддаю, як посланцю безгрішному
В інших долях забуте єство…
© Олена Зінченко 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728423
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2017
автор: Zinthenko Olena