Виткана нитками сонця,
Зрощена теплими зливами.
Тобі на дитячій долоньці
Лежати б пахучими сливами.
Виткана нитками сонця,
Зрощена теплими зливами.
Просочена глибоко стронцієм
Вкрита бетонними брилами.
Із крихтами америцію
Земля не бажає миритися.
Скелети машин мають крицею.
Тріщить, а вони тільки шкіряться.
Дозиметр наче будильник,
Що будить заброд необачних.
Плутоній – підступний насильник
Дражнити його непробачно.
Полеглих від «мирного» атома
Сліди вітер часу стиратиме.
Уран же на тисячі років
Мороком буде пророків.
Виткана нитками сонця,
Зрощена теплими зливами.
Тобі на дитячій долоньці
Лежати б пахучими сливами.
Виткана нитками сонця,
Зрощена теплими зливами.
Просочена глибоко стронцієм
Вкрита бетонними брилами.
26 березня 2017
© Дмитро Сич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728427
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2017
автор: DIaMONd88