Я не знаю, що тепер робити:
У моєму серці пустота,
Не цвітуть у ньому диво-квіти,
Навіть осока не пророста.
Мабуть, я сама себе згубила:
Витекла крізь тріснутий сосуд.
Й насінинам прорости не сила,
Бо вони без ґрунту не ростуть…
Пустоту заповнить намагалась,
Якось заглушити біль оцей
Й в пошуку душевного причалу
Поринала в океан страстей…
Кажуть мудреці, що все даремно:
Зламане не стане цілим знов.
Та вода підточить навіть кремінь,
а зцілити може лиш любов…
З нею в серці розцвітають квіти
І душа, неначе птах, літа,
А без неї існувать – не жити,
А без неї - вічна пустота…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728602
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2017
автор: Ната-лі