Забудь його, із всіх сторін тобі казали,
Та ти в той час гординею була,
І ось як в армію його забрали,
Укрила все волосся сивина.
Забудь його, він сам тебе благав,
Він не хотів, щоб ти зазнала жалю,
Напевно через те, що від душі кохав,
Бо згадував не раз, як марнував нагоди випить чаю.
Любив. Ще й як. Здавалось більше за життя,
І все ж пішов заради краю,
Для того щоб твоє життя,
Було як цукор до міцного чаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728668
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2017
автор: A. V.