Мені заграє піаніст
Мелодію знайому,
В якій неперевершений артист
Духовну нашу втілив мову.
Не вистачає нам духовності, це так.
У сьогоденні, серед вчинків легковажних,
Живем в театрі, граєм комедійний акт
І хочем стати кращими між кращих.
А хто в театрі режисер?
Хто сценарист? Хто всім керує?
Хто без мудрованих манер
Людьми маніпулює?
Заграє знову піаніст
Нову мелодію про злагоду і щастя!
Життя -- театр, а він також артист
та грає роль свою прекрасно.
Я чую в музиці мінорній
Незвідані загадки і казки.
Єднання лагідних гармоній
У світі пристрастей людських.
Можливо, музику найбільше я люблю
Тому, що в ній свобода і краса,
Лікую душу я свою.
Так грай же, піаністе, до кінця!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728744
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2017
автор: Вікторія Бондаренко