Я заздрив сьогодні вітру й пелюсткам вишень,
Які шепотілись в пасмах твого волосся.
І травам духмяним заздрив і в травах росам,
Якими ідеш босоніж, неначе пишеш.
По-світлому заздрив сонцю: його промінню,
Цілункам якого ти підставляла личко.
Якби не ховала тіні у собі нічка,
Не проти би був зробитись твоєю тінню.
А хтось просто заздрить тому, що ми так схожі,
І думає не про вітер й пелюстки вишень...
Про щастя своє кричати не вмію тихше,
А іншого знать не знаю і буть не може.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728814
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2017
автор: Бойчук Роман