Були у мене славні/гарні друзі.
Таємні? Таких не пам’ятаю.
Ми із ними свята мали в лузі,
Гриби збирали в лісі, грались в гаю.
Що, вороги? Авжеж, була їх зграя –
Явні, більш таємні: тишком-нишком
Труїли мене ретельно лаєм,
А я навмисно йшов спокійно пішки,
Хоча і мав вдосталь гріхи і грішки.
Та от: нема давно з них нікого –
Давно не бачу дружньої усмішки,
Не маю підступного опіку.
Чи я сміюся? Так, буває зрідка,
Коли друзів згадками вітаю.
А ворогів? Згадка про них не гидка:
Через них є літ до небокраю.
06.04.2017
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728821
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.04.2017
автор: Левчишин Віктор