[b][/b]
Про Смерть міркую я сьогодні,
якраз напередодні Великодня,
у страсну п’ятницю Христоса –
Боголюдини нашої Ісуса!
Так. У неділю Він вознісся,
здолавши Смерть – на Небо звівся.
Шляхи Світилом осяйває,
які Людина на землі долає.
То – Смерть? Це – перехід до Неба?
Але чи в кожного така потреба?
Хтось хоче, може, і земного раю?
Пишу про те, чого і сам не знаю.
Адже та Смерть, яка – тілесна,
вона земна є, а не піднебесна,
бо Людське тіло тут ховає.
У Небо ж лише Душу піднімає!
Про це Єство вночі казало,
як ніби, на Духу все сповідало:
про всі мої страждання Долі,
а потім – раптом зникла десь у полі?
Та Серце вірить не хотіло,
воно струною у мені бриніло!
А Тіло лиш землею ходить, –
то Хто до купи Душу й Тіло зводить?
Чи на землі – в Єстві однóму,
а після Смерті вони – по-різнóму?
Чи зійдуться знов воєдино?
Живи сповна й не мисль про Смерть, Людино ...!?...
14 квітня 2017 р. м. Київ
Довершено 15 квітня 2017 р. с. Хмелів на Роменщині
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728887
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.04.2017
автор: Зореслав Благомирів