Під стріхою моєї хати
зліпили ластівки гніздо.
Ось вилупились ластів‘ята,
їх треба ставить на крило.
Вже й мама-ластівка щебече
до діточок – пора літать.
А татко ластів‘ят на плечі
все намагається узять.
Та ластів‘ятко геть маленьке
враз випурхнуло із гнізда.
За ним відразу ж його ненька,
допомагала, як могла.
А через день усі вже діти
крильми врізались в майбуття.
Крутили в вишині кульбіти,
немов літали все життя!
15.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117031505875
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729004
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 16.04.2017
автор: Олександр Мачула