А, може, мовчати? І зовсім не бачити змісту
Слова виливати, неначе герметик у шов.
І чашу чужого терпіння, так легко займисту,
Залишити в спокої. Просто без зайвих розмов
Поглинути мову і стати частиною тиші.
Хоч трохи підняти вагомість людського єства.
Бо слово – важливе, та вміння змовчати – цінніше,
Ми ж звикли думками кидати, як лезом ножа
Прямісінько в очі. І душу шматками кроїти,
І навіть не знати, як хто із цим потім живе.
Нам всім треба вміти змовчати, і вміти стерпіти,
І, може, загальна напруга хоч трохи спаде.
25.04.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729034
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.04.2017
автор: Альбіна Кузів