Коли я був ще маленьким
Казав мені тато:
- Не вступай в КПРС,
- Краще вступи в НАТО.
Тепер я вже не дитина,
Я сам тепер тато
І своєму сину кажу:
Вступай, хлопче, в НАТО!
НАТО всіх охороняє,
Всім дає підмогу
І слабого чоловіка
Поставить на ноги.
Вчора зранку моя жінка
Десь горілку діла,
Та якби я був у НАТО
Вона б не посміла.
Бо там в НАТО є закон,
Кожен має право,
А у нас хто має зліва,
Той і має справа.
Наш тутешній орендар
За оренду паю
Дає дулю з польським маком,
Бо свого не має.
Невигідна та оренда
Збагнув я відразу,
Краще землю я віддам
До НАТО під базу.
Може мене захистять
Від моєї жінки,
Щоб не їла день і ніч
Моєї печінки.
Та й сусіда присадять,
Щоб не орав межу
І не йшов до мої жінки,
Як я слабий лежу.
Не забудьте же, панове,
Ви за мою хату,
Все візьміть, лише прийміть
Мою сім’ю в НАТО.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729069
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2017
автор: Petros