В біополі душі, що жива і в обіймах Плутона,
Є безцінні скарби, що не кожен зуміє спізнать,
Що в вогні не горять, і в бурхливому морі не тонуть,
Що простими словами не просто про них розказать…
То світіння душі – неповторне, невидиме оку,
То багатство земне і нетлінні дари в небесі,
Випадково відкрите в собі і тобі ненароком –
Тим світінням наповнені і переповнені всі!
Хай душа до душі обізветься, як тільки зуміє,
У безвір’ї, безчассі веде і запалить вогонь,
Захолоджене серце, розбите на друзки, зігріє
Теплотою сердець і душею гарячих долонь.
З біополя душі – зачерпнути снаги і напитись,
Зачудовано слухати музику віщих пісень –
І скарбами душі неутомно із ближнім ділитись,
Наповняючи смислом земний і небесний свій день.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729094
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2017
автор: Ніна Третяк