Стало холодно нам у квартирах,
Чобітки на готові стоять...
А десь там, на замерзлих обширах...
Кошенята бездомні нявчать!
Ми вдягнули тепліші шкарпетки,
П'ємо в ковдрі гарячий чайок...
А тим часом, котисько маленький
Під дощем до шерстинки промок!
Ми у ліжках в клубочки скрутились,
І осінні рахуємо сни...
Кошенята ж малі застудились!
Чи дожити їм ще до весни?...
Сухоребрики йдуть за ногами,
Не красиві, голодні, брудні...
А якби не було у Вас мами?
Ви б так само жили, хіба ні?
Заберіть же кота із морозу!
До тепла швидко - швидко несіть!
Проявіть порятунком свій розум,
І свій лід у серцях розтопіть.
Не робіть для котів геноциду,
Бо байдужість - це смерть для малих.
Полюбіть кошеня, як дитину..
Бо крім вас, він не має близьких..
(Репеченко Сніжана 21.09.16)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729104
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2017
автор: Сніжана Репеченко