[i](Прекрасні подихи закоханої душі)
[/i]
Ти на світлині ніби на іконі,
Із хрестиком на шиї, як свята.
Дарують радість очі барвінкові
І ледь помітно усміхаються уста.
Розцвітла у батьківському саду
Прекрасна й чарівна, ненече квітка.
В цей сад стежинку, вірю, я знайду
І пригорну Тебе, моя лебідко.
Ти близька й водночас така далека,
До Тебе ще здолати маю шлях.
Мені дорогу вказує лелека,
Кружляючи самотньо в небесах.
Моя молитва лине в синю вись
В душі зникають сумніви і тривоги
Ти біля мрій моїх лиш зупинись –
Почуй, кохана, голос серця мого.
Думками знову лину в далину,
Де час свій в неті, мила, розбавляєш.
Плекаю мрію я лише одну –
Що Ти взаємність в серці відшукаєш.
З екрану дивишся на мене мовчазна,
Зірвалося з грудей моїх зітхання.
Лиш гріє серце істина одна –
В терпінні зберігається кохання…
© S.Nemo
17.04.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729160
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2017
автор: Finist