1
Скінчить страшна доба виток
І мир прийде на зміну сварці.
І ми жахнемося дірок
Від куль на рідній вишиванці.
Чи в отчім краї є пророк?
Самі плутяги - самозванці,
Жерці безплідних балачок,
Най язики їм криють пранці!
2
Мене навчали з пелюшок
На світ дивитись не крізь пальці,
Черпати мудрість із книжок,
Не перти, мов у лихоманці,
Не пхнути голову в пісок,
Вночі молитися і вранці,
Здирати лиск з чинуш-п’явок,
Вони-найперші запроданці.
3
Скінчить страшна доба виток
І мир прийде на зміну сварці.
І ми жахнемося дірок
Від куль на рідній вишиванці.
До злагоди - хоча б на крок,
Щоб стали вільними ті бранці,
Хто в злобі не спускав курок,
Як ті недолюдки – поганці,
Не обездолив діточок,
Дав дочекатись сина мамці,
Не набирав брудних очок
У смерті божевільнім танці.
4
Пересихає наш струмок,
Ми третій рік довбемо шанці,
І що не день, то знову шок -
У прірву тягнуть ошуканці.
Такий від долі нам плювок…
І що тут вдієш, сіроманці?
Росте брехні, ганьби клубок,
Паскудно зраджені повстанці.
Мізки опухли від думок…
Взяли коня, мов ті троянці…
Бредемо… клянемо совок…
Ми на своїй землі - вигнанці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729201
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.04.2017
автор: Івашина В.І. 2