Мо' доста?



Часи  безславні,  окаянні,
А  нам  би  істини  ковток.
І  ми  б  раділи  сонцю  в  травні,
Пишніше  б  цвів  для  нас  бузок.

В  ціні  що  нині?  Що  в  пошані?
Безчинство,  ненависть,  порок,
Свої  герої  і  не  звані,
Що  рвучко  тиснуть  на  курок.  

Донбасе,  рідний,  сіль  на  рані,
Кремезний  дубе  без  гілок,
В  Кремлі?  В  Госдепі?  На  Майдані?
Лупився  де  війни  божок?

Йому  ти  жертва,  на  заклання
Ведуть,  на  шиї  -  мотузок,
Твоє  майбутнє  -    ще  в  тумані,
З  минулим  порвано  зв'язок.

Як  класти  край  цій  «братській»  брані,
Щоб  зупинить  смертей  поток?
Шукаю  в  Біблії,  в  Корані…
Не  сплю  ночами  від  думок.

Мо’  доста  жити  нам  в  омані
Рабами  згубних  помилок,
Державність  зріти  в  кожнім  клані,
Життями  платячи  оброк?!


.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729204
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.04.2017
автор: Івашина В.І. 2