***
нам нас було ревно.
нам нас було мало
Нас тоді так натхненно перло,
немов, ми смалили конопляний блюз,
ранки палали, вулкани згасали,
ми були схожі на медуз
в системі хаосу повітряних хвиль,
де кожен має свій стиль.
свою каламуть і анестезію,
свою правоту, і свою бездію,
свій іподром, і свою міні аптечку,
в цьому богом забутому містечку.
Зібгані пальці, сезон ремісії
це все, що тримає ще нас на плаву,
перкусія звуку й не виконання місії
майже в нікуди, де знову ніколи
і буде зашито, потім відкрито
мої рубікони, твої видноколи
на зламі любові і помаху вік
вся сутність - їхній політ у світ,
у голе протиріччя сонцестоянь
у стоптану пристань мовчань.
Естетика цієї драми -
драмам не буде кінця,
і після антракту
всі повернуться
на свої місця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729212
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2017
автор: Микола Соловей