У глибині першохаосу,
У нескінченній пустоті,
Сиділо Слово сивокосе
Та сумувало в самоті.
Ховався простір в оксамиті,
Було майбутнє нечітким,
Хотіло Слово говорити,
Але, на жаль, не було з ким.
Ну де ж ви, янголи та люди?
Ну де ж ти, грішне та святе?
Нема? Тоді най Всесвіт буде
І істина не пропаде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729221
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2017
автор: rutzt