Моя комето, вічна й недосяжна,
Холодне тіло і гаряче серце.
З тобою добре, а без тебе страшно.
З тобою світло, а без тебе темінь.
Лети у вічність, там тебе зустрінуть,
Химерні душі одягнуть у шати.
А я від болю на сто рік розкинусь
І побіжу тебе слідом шукати.
І я знайду. Про це я точно знаю.
І обійму такі могутні плечі.
Заповнить біль моє єство до краю
У хороводі неспокійних течій.
Моя комето, не суди за вчинок,
Буду терпіти я сніги і холод.
За нашим світом є тяжка провина,
Ми не зробили того, що повинні бУли.
Лети, комето, новий світ любити,
У ньому вперше зустрічати весну.
Лишилось тільки до зими дожити
І я замерзну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729299
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2017
автор: РутаРута