Цвітуть заграви в надвечір"Ї,
Іде на спад прожитий день.
І шлють свій теплий світ сузір"я,
Тепла весни нема лишень.
Як молоком облиті вишні,
Стоять на холоді стрункі.
Та гріють їх думки невтішні:
Морози ці все ж нетривкі.
Та вітру байдуже: літає,
Сміючись, смикає гілки,
А вербам коси розплітає,
Загнав у вулики бджілки.
Чомусь весна ця так зрадлива.
Куди завіялась вона?
Не день, не два - холодні зливи,
Накриє сніг дерев вбрання.
Шепоче вітер щось на вухо,
Зриває шарф з моїх плечей.
Лиш слів твоїх не чути... глухо...
Вже скільки днів пройшло й ночей...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729355
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2017
автор: Н-А-Д-І-Я