Ходімо до розквітлих абрикос,
Прекрасних, як щасливі наречені,
І на Весни рожево-білій сцені
Похмурість похоронимо й мороз.
Ходімо до розквітлих абрикос.
Ходімо до розквітлих абрикос,
Ходімо до жерделі*, до жирголі,*
Щоб музики послухати живої.
Не на показ ходімо, – на покос. *діалект. – абрикоса
Де радощі ми пожинать почнемо,
Бо абрикоса схилить до нас небо.
Почнем солодкі слухати слова.
А потім яблунево і вишнево
Весна медово й доля заспіва.
Щоб щастя пташку в пахощах зустріть.
Журбу і жах жирголями загоєм,
Читатиметься майбуття запоєм,
Щоб навіть і найглибшою зимою
Серцям сіяли сонечка суцвіть.
Ходімо до розквітлих абрикос,
Щоб ескадрилья зоряна-бджолина
І доля нас не жалила – жаліла,
Бо покохав надовго і всерйоз.
Ходімо до розквітлих абрикос,
Прекрасних, як веселі наречені,
Щоб серце там тривожно-навіжене
І спокою, і світла напилось.
А добрим людям, гарним людям ось
Рецепт від Ескулапа-Авіцени:
Від всіх хвороб і бід всіх панацея –
Ходiмо до розквiтлих абрикос!
04.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729370
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2017
автор: Ігор Герасименко