Грім у лютому? Справжній грім?
Небилиця! – хтось, мабуть, скаже.
Але ж дійсно о цій порі
Він прокинутися наваживсь.
Розколов по зигзагу ніч,
Де намітила блискавиця.
І розкотисто ахнув клич,
Аж гойднулась вода в криницях…
У чужому явивсь вбранні.
Видно, квапився знак подати,
Що на місяць чи й два раніш
Сонце встигло весну засватать.
Добру звістку приніс. А втім
Зла прикмета в думки вповзає:
Як на дерево голе грім,
Лантух буде з худим врожаєм.
Може видатись рік сухим…
Я збагнути ніяк не можу,
За які нам тяжкі гріхи
Кара світська ще й кара Божа?
Не знаходжу ознак вини,
Що дорівнює такій платі.
А тому як гінця весни
Грім лютневий берусь вітати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2017
автор: Ніна Багата