Повітря пахне сирістю буднів,
Я не чекаю феєрії від кожного дня,
Я схиляюся перед владою суддів,
Тих, що пишуть книгу мого життя.
Я не прагну щось передбачити,
Знати наперед, чи судилося бути разом,
Очікувати кінцевої дати побачень,
Не хочу пірнати в тебе одразу.
За вікном холодно як на квітень,
Ти більше не пишеш мені листів,
А я чекаю, щоб щось прийшло звідти,
Щоб знову втекти десь туди.
Не чаруй мене своїми словами,
В них я не вірю вже давним давно,
Нелегко, згодом, бути обманутою,
Сліпо вірячи, що щось та було...
Лицемірство і власна вигода,
Все це втомлює щораз сильніше,
Мало хто вартий зватись велично - Людина,
Мало хто розуміє цього слова зміст..
19.04.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729470
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2017
автор: Цілковито незалежна