рого́зу паростки-сходи
здійняли і націлили
зелені стріли
на рельєфній текстурі води –
сонячна тінь – смуга живого вогню
міниться, мов сипонув хто
блешень пригоршню:
повивертали до сонця боки
хвилі, як окуні-карасі –
сяють пасмугою зірки,
як силует галактики
у відкритому космосі
сонячна тінь:
розмоталося колесо,
і пасмом живого вогню,
як на контрастне тло,
лягло
на озерне плесо –
карасями-іскрами попливло,
мерехтить і грає
силуетом галактики довготелесим,
як ідальго на малюнку Пабло Піка́ссо
(…чи Пабло Реме́діос Пікассо́…)))
19.04.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729480
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.04.2017
автор: Валя Савелюк