Коли в думках вирує хуртовина,
Й судини кров, як холод розпіка,
Душа тремтить, мов зранена пташина,
А долю біль безжально доріка.
Думки, мов лід, заковані у кригу,
Ці брили час між айсбергів сховав.
Душа ж благає теплої відлиги,
Щоб холод шуг з любові розтавав.
Коли в думках ущухне завірюха,
А щирість слів в серцях розтопить лід,
Холодний розум почуття послуха,
Й любов за щастям вирветься в політ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729516
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2017
автор: Світлана Воскресенська