Омріяне кохання
Не були б для нас пісні
почуттям таким знайомим,
то жили б, неначе в сні,
мавши серце невагомим.
Ми забули б про любов,
що між нами сяє досі,
днем весняним, що прийшов
і кохає квіти в росах.
Ні облич, ні імен,
ні адрес, ні номерів,
адже з давніх-давен
я тебе в собі творив
сонцем на небесах
яке сяє в душі,
щастям у голосах
що тепер не чужі.
Не плекали б надій
вишиванками на радість,
то від втрачених мрій
у серцях настала б старість.
Хоч між нами цілий світ
з тисячі доріг кохання,
але всюди видно цвіт,
що живе палким бажанням.
Ні облич, ні імен,
ні адрес, ні номерів,
адже із давніх-давен
я тебе в собі творив,
відчуваючи тепло
невідомим відчуттям,
ніби ти стоїш за склом,
що засліплює життям.
Віктор Цвіт 10.04.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729524
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2017
автор: Віктор Цвіт