отак йдемо, не знаючи навіщо,
не знаючи куди й для чого,
і молодість марнуємо на будь-що,
аби було, аби на кого.
отак існуємо, не знаючи, а хто ми?
і хто для нас і що судилось?
і кожен день на плечі втома,
ми жити так і не навчились.
отак йдемо до старості повільно,
хоча повільно, нам лише здається,
роки втікають божевільно,
а нам чомусь існується, а не живеться...
20/04/17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729607
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2017
автор: Цілковито незалежна