Нехай весна, капризна і похнюплена,
Така скупа в цю пору на тепло,
Хай буде словом серце приголублене,
Немов лелечим затишним крилом.
Хай гріють світлі спогади про Ра́дову*,
На тлі густого моху й камінців ─
Таку перлинно-ртутну, ледь смарагдову,
Що ковзає по вмоченій руці…
І шелестить між пальців, і видзвонює –
Завжди непроминальна і жива!
Хай дихає між теплими долонями
Росою інкрустована трава…
Хай сниться серцю готика смере́кова
Мов ромбики чіткі на полотні,
Хай голубінь, мережана лелеками,
Дарує золоті й натхненні дні!
І хоч весна, зарюмсана примхливиця,
Така скупа в цю пору на любов,
Хай на душі від теплих слів розвидниться,
Як в церковці від чистих молитов!
[i]*Радова – гірська річка, яка протікає через
селище Перегінське на Івано-Франківщині.[/i]
[img]https://pp.userapi.com/c639717/v639717407/1944d/34dIHjGuD6o.jpg[/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729632
Рубрика: Присвячення
дата надходження 20.04.2017
автор: Наталя Данилюк