Нотатки божевільного.
1.
Світло просочилось крізь вікно та вдарило у очі, що змусило їх відкритися. Усе навколо знову було по старому, усе звичайне. Ті, що нещодавно були навколо позникали, не оставивши ні одного сліду, навіть «Гродес», який нещодавно повз по підлозі та волік за собою на прив’язі декілька нових жертв, які лишали за собою криваво брудні плями, також зникли, не залишивши за собою а не сліду.
Зазвичай він з’являвся з кутка, що знаходився у дальній стороні палати. Коли він приходив, усі інші замовкали та сторонились, ніхто не мав бажання мати з ним справу. З його рота завжди капала слина, очі були завжди відкриті, наче його повіки були обрізані, ні вій ні брів у нього не було, голова була не зрозуміло продовгаста. Дві дірки, що були на місці носа також весь час виділяли якусь слизь, яка стікала на незрозумілі великі зуби, вони були весь час на поверхні, їх ніщо не прикривало, наче губ у нього не було, лише десниці, які були завжди якісь спухлі. Після голови відразу починались також не зрозумілі плечі, вони були дивного кольору, наче він довгий час знаходився у воді. Надалі усі спогади стали танути, стали витікати із голови.
«Доведеться знову чекати вечора, коли прийде той цікавий лікар, дасть таблетки». Ця думка наче заспокійливе та одночасно щось жахливе промайнула у голові. Після таблеток стає добре, але став приходити він, завжди хтось приходив, але почав приходити він… Здавалося він нічого поганого не робив, але одна його присутність приводила тіло у дивне тремтіння. Він підповзав до ліжка та бережно проводив рукою по обличчю та руках, але жодного разу окрім дивних звуків та якогось хрипіння від нього не було чути, жодного слова, а ні разу. Від його спини тягнулися якісь дивні ланцюги, які були наче вшиті у область серця трьох осіб, які були схожі на людей, але вони були якісь незрозуміло понівечені, вони були зовсім без одягу, все тіло було покрите рубцями та шрамами, подекуди вони були зовсім свіжі, були помітні товсті нитки, якими були грубо зашиті якійсь криві та довгі порізи, вони були наскільки грубі, що подекуди пошматована шкіра аж покрутилась поверх шва, з тих клаптів постійно щось скапувало. У одного із них ще виднілося на голові щось схоже на волосся, іноді вони хрипіли якісь не зрозумілі слова, ну те що вони називають Гродесом свого поводиря, не викликало сумнівів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729633
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2017
автор: Kubinec